Зелені практики

Зелені практики: шлях до гармонії з природою

У світі, де технічний прогрес і споживацтво часто переважають над турботою про довкілля, зелені практики стають необхідністю, а не просто вибором. Це не мода, не тренд і не привілей для «просунутих», а життєво важлива стратегія виживання людства. Вони починаються з простих кроків, наприклад, вимкнення світла при виході з кімнати, – і доходять до глибоких системних рішень: циркулярної економіки, зеленого будівництва, екополітики на рівні міст і країн.

Зелені практики охоплюють усі сфери життя:
– у побуті: сортування сміття, компостування, економія енергії та води, свідоме споживання, використання багаторазових речей;
– у бізнесі: екологічне виробництво, екодизайн, циркулярна економіка, екологічна сертифікація;
– у містах: впровадження природоорієнтованих рішень (ПОР), збереження зелених зон, розвиток сталої мобільності;
– в освіті й культурі: просвіта щодо клімату, біорізноманіття, сталого розвитку;
– у політиці: впровадження екостандартів, розвиток «зеленої» економіки та підтримка відновлюваних джерел енергії (ВДЕ).

Суть зелених практик – у зменшенні негативного впливу на довкілля та підтримці його природної здатності до самовідновлення. Але щоб зрозуміти, чому це так важливо, спершу слід зазирнути в глибину проблем, з якими стикається сучасний світ.

Глобальні проблеми

За останні кілька десятиліть планета зазнала змін, що не мають аналогів у попередні епохи. Зростання населення, індустріалізація, масове споживання та безвідповідальне поводження з природними ресурсами призвели до системної екологічної кризи.

За даними ООН, 2023 рік став найспекотнішим за всю історію спостережень. Середня температура була приблизно на 1,45°C вищою, ніж у доіндустріальний період. Наслідки цього бачимо вже зараз: посухи, лісові пожежі, повені, зникнення льодовиків, зростання рівня світового океану. Зростання температури навіть на 3°C і більше до кінця сторіччя стане катастрофою для багатьох регіонів і екосистем.

Згідно з Global Footprint Network, людство використовує природні ресурси так, ніби має 1,7 планети Земля. День екологічного боргу (Earth Overshoot Day) у 2024 році настав уже в липні, що означає: менш ніж за 7 місяців ми вичерпали всі ресурси, які планета здатна відновити за рік.

Кожного року світ продукує понад 2 млрд тонн побутових відходів, і ця цифра стрімко зростає. Водночас, за даними Світового банку, лише 13-15% цих відходів піддаються переробці. Інші опиняються на полігонах, у річках, у ґрунтах, або потрапляють до океану – щороку це близько 11 млн тонн пластику, або приблизно вантажівка щохвилини. До 2050 року його маса може перевищити загальну масу всіх риб.

Крім того, людська діяльність знищує природні середовища зі швидкістю, яку природа не встигає компенсувати. Близько 1 млн видів тварин і рослин опинилися під загрозою вимирання (IPBES). Втрати біорізноманіття означають руйнування цілих екосистем, які забезпечують нас киснем, чистою водою і родючістю ґрунтів.

Рішення існують.

На глобальному рівні потрібно перейти від лінійної моделі економіки («взяти – використати – викинути») до циркулярної, де ресурси зберігаються й обертаються у замкненому циклі. Необхідно скоротити викиди парникових газів, зберігати ліси, створити умови для розвитку  відновлюваної енергетики та впроваджувати жорсткі екологічні стандарти.

На рівні міст одним з ефективних підходів є впровадження природоорієнтованих рішень (ПОР) – стратегій, що імітують або використовують силу природи. Розгорнутий перелік ПОР, їх особливості, характеристики та впливи подано в таблиці. Такі рішення сприяють охолодженню міста, зменшенню навантаження на міську інфраструктуру, збагаченню міського біорізноманіття. Вони не лише корисні для довкілля, але й доцільні економічно. Наприклад, зелені дахи можуть зменшити витрати на кондиціонування до 25-30%, а дощові сади – поглинати близько 90% опадів, які перевантажували б зливову каналізацію.

На індивідуальному рівні будь-хто може почати зі зміни особистих звичок і навіть одна людина може впливати на ситуацію, а особливо, коли її приклад стане заразливим. Зелені практики вдома та в побуті – це:

• свідоме споживання енергії, води та товарів (купувати менше, обирати якісне, локальне, багаторазове з екомаркуванням);
• раціональне харчування (більше рослинної їжі, локальні та сезонні продукти; менше м’яса і продуктів з великим «вуглецевим слідом»)
• відмова від одноразового пластику;
• сортування відходів, скерування їх на переробку, компостування;
• збереження енергії (використання енергозберігаючих ламп і побутової техніки, здійснення термоізоляції, вимкнення непотрібних приладів);
• мобільність (ходити пішки, їздити велосипедом, користуватись громадським транспортом, електрокарами чи орендованим);
• відповідальне ставлення до природи (турбота про тварин і рослин, участь у толоках, екологічних акціях, висаджуванні дерев, створенні ПОР у дворі чи на балконі (навіть кілька вазонів з рослинами чи квітами або годівничка для птахів є внеском у формування здорових екосистем).

Саме свідоме споживання та ефективне поводження з відходами є ключовими елементами «зеленого способу життя», за яким основна увага зосереджена на сприянні сталому розвитку та зменшенні негативного впливу людини на довкілля. Він включає свідомі щоденні дії, що допомагають зберігати природні ресурси, зменшувати забруднення, підтримувати екологічний баланс і покращувати якість життя. Ставити під сумнів кожну покупку, обирати локальне, багаторазове, зменшувати кількість упаковки, підтримувати відповідальних виробників – це вже перший крок.

Ще один важливий компонент – сортування відходів і подальша їх переробка. Для них необхідно створювати відповідну інфраструктуру, майстерні, пункти обміну, апсайклінг, проводити навчання, об’єднувати зусилля громад. В ідеальних умовах – створення циркулярної економіки, де відходи стають ресурсом.

Приклади таких практик:

• перероблений пластик у будівництві, дизайні, урбаністиці;
• повторне використання меблів, одягу, техніки;
• спільні майстерні, repair-café, «фрімаркети» (від англ. free market, у цьому випадку – «вільний ярмарок», – це події або простори, де речами можна обмінюватися або віддавати безкоштовно, без грошей, торгівлі й бартеру);
• роздільний збір твердих побутових відходів на рівні ОСББ чи школи.

Зелені практики активно застосовуються у багатьох країнах і містах.

Сінгапур є прикладом того, як навіть надщільне урбаністичне середовище може стати «містом-садом». Тут для кожної нової будівлі діє обов’язкова норма на зелені покрівлі, вертикальне озеленення, збереження біорізноманіття. До 2030 року планується створити понад
200 га нових зелених зон. У місті використовують системи збору дощової води, діють програми переробки харчових відходів і компостування.

У Швеції понад 99% побутових відходів або переробляється, або йде на енергетичну утилізацію. В деяких регіонах навіть виник дефіцит сміття, і країна змушена імпортувати його для підтримки енергетичних потужностей. У містах діють розгалужені системи сортування, а жителі отримують фінансові бонуси за зменшення відходів.

Хоча Україна лише на початку цього шляху, приклади змін уже є: у Києві, Вінниці, Дніпрі, Запоріжжі, Ужгороді, Львові, Івано-Франківську розвиваються комунальні та громадські ініціативи сортування відходів,  компостування та екоосвіти, створюються зелені зони та міські городи. А головне, зростає рівень екологічної свідомості громадян

Планета не потребує героїв – вона потребує мільйонів звичайних людей, які щодня роблять відповідально прості речі. Зелені практики – це ключ до чистого повітря, безпечної води, багатих ґрунтів, повних лісів. Це не обов’язок екоактивістів чи урядів, не альтернатива, а шлях до безпечного, сталого та гідного життя. І що раніше ми це усвідомимо, то більше в нас буде шансів зберегти майбутнє.

Основні типи Природоорієнтованих рішень у міському середовищі

ПОР проти спеки: охолодження міста природними засобами

ПОР проти дощу: як природа допомагає містам не тонути 

ПОР для біорізноманіття: як повернути життя у місто

———— 

Відновлювані джерела енергії – це природні джерела енергії, які постійно відновлюються в природному середовищі. Їх використання не призводить до виснаження ресурсів і майже не шкодить довкіллю, проте допомагає зменшити викиди парникових газів, боротися з кліматичною кризою, знижувати залежність від викопного палива (вугілля, нафти, газу).
До них належать:

• сонячна енергія – перетворюється в електрику за допомогою сонячних панелей;
• вітрова енергія – використовується вітровими турбінами;
• гідроенергія – отримується з енергії води (річки, водоспади, припливи);
• біоенергія – з органічної сировини (біомаси): деревина, відходи сільського господарства, біогаз;
• геотермальна енергія – тепло з надр Землі.

Публікацію підготовлено за проєктом «Еко-Ера», що впроваджується у співпраці ГО «Гірський рятувальний центр» та природного заповідника «Горгани» за підтримки Європейського Союзу в рамках Стипендіальної програми для лідерів громадянського суспільства країн Східного партнерства. Публікація відображає позицію партнерів проєкту «Еко-Ера» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.