Збірники дощової води – маленьке рішення для запобігання кліматичних змін

У сучасному світі, що дедалі гостріше відчуває наслідки кліматичних змін, питання ефективного використання водних ресурсів стає критично важливим. Надмірне використання питної води, тривалі посухи, нераціональне водопостачання викликають занепокоєння та спонукають шукати альтернативні, стійкі підходи до збирання і збереження води. Одним із таких природоорієнтованих рішень (ПОР) є використання збірників дощової води або водозбірних систем, які стають важливим елементом екологічної інфраструктури сучасних міст і приватних домогосподарств.

За даними ООН вже понад 2 млрд. людей у світі не мають доступу до чистої води, а близько 3,5 млрд. людей позбавлені можливості використовувати засоби гігієни. Дослідження свідчать, що кожна друга людина світі страждає від нестачі води протягом кількох місяців на рік. За прогнозами вчених до 2050 року попит на воду зросте на 20–30%, насамперед через розвиток промисловості, сільського господарства та зростання кількості населення планети. Водночас зміни клімату призводять до порушення сезонних режимів опадів, збільшення тривалості посух та екстремальних злив. У таких умовах кожна крапля води має значення.

Ці глобальні виклики не оминають і Україну. Влітку дедалі частіше спостерігаються тривалі періоди без опадів, під час яких сільське господарство та міське озеленення потребують додаткових джерел води. Зливи у містах нерідко призводять до затоплень вулиць через перевантаження каналізаційних систем. І тут на допомогу приходять локальні збірники дощової води, встановлення яких дозволяє не лише зменшити навантаження на інфраструктуру, але й зберегти та повторно використати цей цінний ресурс. Збірники дощівки – це конструкції, які збирають воду, що стікає з дахів будівель або інших поверхонь, і накопичують їх у резервуарах для подальшого використання. Це можуть бути як прості бочки на присадибних ділянках, так і складні системи з фільтрацією, автоматизованим поливом, під’єднанням до будинкової інфраструктури.

Головною перевагою є універсальність, адже дощову воду можна використовувати для поливу садів і газонів, миття автівок, господарських потреб, промивання санвузлів, зволоження повітря, а за належного очищення – навіть для пиття. Окрім цього, дощові резервуари можуть відігравати важливу роль у боротьбі з пожежами. Наприклад, у штаті Каліфорнія (США) місцева влада стимулює встановлення великих резервуарів біля приватних будинків, як частину протипожежної інфраструктури. Зібрана вода може бути використана рятувальниками або власниками в надзвичайних ситуаціях, коли порушено доступ до водогону.

Водозбірники є одним із практичних прикладів ПОР, що поєднують екологічну користь із простотою реалізації. Їх екологічні переваги:

  • зменшення навантаження на міську каналізацію під час злив і тривалих опадів;
  • зниження ризиків підтоплень та ерозії ґрунтів;
  • скорочення використання питної води для технічних потреб;
  • підвищення локальної стійкості до посух;
  • формування резервного джерела води на випадок надзвичайних ситуацій.

Окрім того, дощова вода корисніша для рослин, ніж водопровідна, оскільки вона не містить забруднювачів, які можуть завдати шкоди рослинам, наприклад, хлору. Встановлення навіть простої бочки на 200 л під дахом приватного будинку дає ряд переваг:

  • збереження, у середньому, до 20000 л води на рік;
  • розвантаження каналізації в періоди сильних дощів;
  • забезпечення безпечного й автономного джерела води у разі перебоїв з водопостачанням;
  • охолодження мікроклімату через використання води на озеленення;
  • зменшення рахунків за воду за рахунок економного використання.

Світові приклади показують, що використання водозбірників позитивно впливає на регулювання клімату та збереження водних ресурсів. У Сінгапурі понад 90% дахів обладнано системами збору дощової води, адже площа країни обмежена, а водні ресурси – в дефіциті. Вода, яка надходить у великі резервуари, використовується як для міських фонтанів і поливу, так і для питного водопостачання після ретельного очищення. У Німеччині та Австралії державні програми субсидують встановлення дощових резервуарів у приватних садибах. Збір дощової води в Кенії є критично важливим для виживання у регіонах, де централізоване водопостачання відсутнє.

В Україні дедалі частіше фермери, заклади освіти, ОСББ та у рамках різноманітних еко-проєктів встановлюють системи збору дощової води як елемент стійкої інфраструктури. Наприклад, за проєктом «iNSItu: природні рішення постраждалим від паводку громадам» систему збору дощової води було встановлено у Ланчинській гімназії: вода з дахів гімназії спрямовується через фільтри у підземну ємність Platin 7500, а звідти подається до змивних бачків у шкільних вбиральнях. У деяких громадах дощову воду також використовують для гасіння локальних пожеж на відкритих територіях – наприклад, у лісових зонах або на сільськогосподарських угіддях.

Збірники дощової води можуть мати різну конструкцію, що залежить від цілей і масштабу їх використання:

  • поверхневі бочки – найпростіший варіант для приватного сектору;
  • підземні резервуари – для економії простору та зберігання великої кількості води;
  • зелені дахи з утриманням дощової вологи – поєднання архітектури та ПОР;
  • інтегровані системи з фільтрацією у громадських будівлях (навчальні заклади, дитсадки, лікарні) – підходять для повторного використання в побуті;
  • інфільтраційні колодязі (також відомі як дренажні колодязі) та касети, що не зберігають, а вбирають воду в ґрунт і відновлюють рівень підземних вод.

Найбільш ефективно такі системи працюють у місцях із достатньою площею для збору води, а саме з дахів будинків, гаражів, теплиць. Їх доцільно встановлювати у приватних садибах і дачних кооперативах, закладах освіти та лікарнях (приклад навчального та практичного інструменту); громадах, де часто трапляються перебої з водопостачанням; муніципальних просторах – парках, скверах, міських грядках; підприємствах, що використовують воду в технологічних процесах.

Щоб система збору дощової води залишалася ефективною і безпечною, важливо дотримуватися базових правил експлуатації:

  • регулярно (щонайменше двічі на рік — навесні й восени, а також після сильних бур або сезонного листопаду) чистити фільтри та жолоби від листя, сміття й посліду, що можуть забивати системи;
  • щосезону, особливо після зими, перевіряти цілісність і герметичність резервуарів та кришок;
  • уникати прямих сонячних променів на бак;
  • зберігати воду в затемнених резервуарах, щоб запобігти росту бактерій або водоростей;
  • уникати застою води, яка може стати сприятливим середовищем для розмноження комарів (для цього слід закривати бак кришкою, встановлювати переливну систему, зливати надлишки води);
  • за потреби – знезаражувати воду або проводити її очищення;
  • зливати воду перед морозами, якщо резервуар не утеплений;
  • якщо система передбачає застосування при пожежах, то регулярно тестувати крани або з’єднання зі шлангами (важливо, щоб доступ до води був швидким і зручним).

У регіонах із пиловими бурями або високим рівнем забруднення повітря варто встановлювати додаткові фільтраційні бар’єри. Для більш складних систем рекомендується щорічна технічна інспекція.

Збирання дощової води – просте й доступне рішення, яке здатне приносити відчутну користь для клімату, довкілля, економіки та суспільства. Воно зменшує вразливість міст до змін клімату, сприяє економному використанню ресурсів і формує культуру дбайливого ставлення до природи. У майбутньому дощозбірні системи можуть стати нормою у містобудівному плануванні – як обов’язковий елемент житлових кварталів, промислових зон і громадських просторів. Сприяючи розвитку таких ініціатив сьогодні, ми інвестуємо у стійкість і добробут наступних поколінь. Колектори дощової води – це приклад того, як природоорієнтовані рішення можуть створювати масштабні позитивні екологічні зміни. У той час як глобальна кліматична криза вимагає системних зрушень, саме такі малі рішення прокладають шлях до адаптивного, ощадливого та екологічного майбутнього.

Публікацію підготовлено за проєктом «Еко-Ера», що впроваджується у співпраці ГО «Гірський рятувальний центр» та природного заповідника «Горгани» за підтримки Європейського Союзу в рамках Стипендіальної програми для лідерів громадянського суспільства країн Східного партнерства. Публікація відображає позицію партнерів проєкту «Еко-Ера» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.