Пластик:
проблема, яку ми створили і можемо вирішити

Уявіть собі світ без пластику: немає пакетів у супермаркеті, пластикових пляшок з водою, контейнерів для їжі, зубних щіток, навушників чи корпусів телефонів. Здається, це було б дуже незручно. І справді, пластик став невід’ємною частиною нашого повсякденного життя. Легкий, міцний, дешевий у виробництві – справжній чемпіон серед матеріалів. Та є одне «але». Пластик майже не зникає. Все, що ми колись викинули  –  ще десь існує. І в цьому –  головна проблема.

Як пластик захопив світ?

Перший повністю синтетичний пластик – бакеліт – з’явився понад сто років тому. Це був науковий прорив, який відкрив нову епоху в промисловості. Пластик поступово почав витісняти дерево, метал і скло. Його легкість, довговічність, дешевизна зробили його надзвичайно популярним. Надалі, після Другої світової війни, пластиковий бум охопив планету. Розпочалося масове виробництво пакування, меблів, техніки, іграшок, медичних виробів, автомобільних деталей. Протягом XX століття з’являлися нові види пластику: поліетилен, поліпропілен, полістирол та інші.

Нам стало зручно, швидко, доступно. Але ми не врахували головного – пластик не розкладається. А якщо і розкладається, то дуже повільно. Пляшка з водою може лежати у ґрунті до 450 років, а пластиковий пакет  –  до 200. Найгірше, що з часом він перетворюється на мікропластик, який ми вже знаходимо у питній воді, повітрі, ґрунті, дощі, рибі, а тепер  –  і в людському тілі.

Сміттєвий бік прогресу

Сьогодні у світі щороку виробляється понад 430 млн тонн пластику і його виробництво стрімко зростає. Уявіть: щохвилини у світі купують понад 1 млн пластикових пляшок. Лише в ЄС кожен громадянин у середньому викидає 35 кг пластикових відходів на рік. У багатьох країнах ця цифра ще більша. Особливу загрозу становить одноразовий пластик: вироби, які використовуються протягом кількох хвилин, залишаються в довкіллі на століття.  Найбільше пластикових відходів потрапляє до океану з річок Південної та Південно-Східної Азії. У 2021 році науковці визначили, що лише 10 річок забезпечують понад 90% пластикового забруднення морів.

За офіційними оцінками лише 9% усього пластику переробляється. Решта – накопичується на сміттєзвалищах, у річках, океанах або просто спалюється, отруюючи повітря. Майже весь цей пластик  –  одноразовий. У морях уже утворились гігантські сміттєві «острови» –  найбільший перевищує розмір Франції і знаходиться у Тихому океані.

Більш ніж 90% морських птахів і черепах ковтають пластик, приймаючи його за їжу. А коли він згорає на відкритих звалищах, у повітря потрапляють токсичні речовини, які шкодять нашому здоров’ю: діоксини, фурани, важкі метали, що забруднюють повітря і накопичуються в організмі людини, спричиняючи респіраторні захворювання та онкологію. У країнах, де немає систем безпечного спалювання, пластикова «енергетика» перетворюється на джерело хронічного отруєння населення.

Географія виробництва і споживання пластику

Найбільші виробники пластику в світі – країни з потужною хімічною та нафтохімічною промисловістю. За даними ООН та OECD:

  • Китай виробляє близько 32% усіх пластикових виробів у світі;
  • США –  близько 17%;
  • Індія, Німеччина, Японія, Південна Корея також входять до переліку найбільших виробників.

Але проблема не лише у виробництві, а й у споживанні та поводженні з відходами. Найбільше пластикових відходів на душу населення продукують:

  • США –  понад 120 кг на людину щороку;
  • Канада, Австралія та Південна Корея –  понад 100 кг.

Багато країн-споживачів експортують відходи до країн Південно-Східної Азії, де їх часто утилізують неналежним чином, що спричиняє серйозні екологічні наслідки.

Пластик і клімат

Пластик – продукт нафтопереробної промисловості, виготовлення якого пов’язане з видобутком і переробкою корисних копалин: нафти, природного газу та вугілля. За оцінками організації CIEL, у 2019 році пластик спричинив понад 850 млн тонн CO₂-еквіваленту. Якщо тенденції збережуться, до 2050 року цей показник сягне 10-13% від загального глобального вуглецевого бюджету. Це майже стільки ж, скільки зараз продукує весь транспорт світу. На кожен кілограм нового пластику припадає в середньому 3,5-4 кг викидів парникових газів. І це не враховуючи логістику, упаковку та короткий термін використання більшості пластикових речей.

Переробка  –  не просто варіант, а дієве рішення

Насправді вихід є і він простіший, ніж здається. Пластик можна і потрібно переробляти. Переробка пластику дозволяє суттєво зменшити негативний вплив на довкілля.

По-перше, вона скорочує потребу в новому видобутку ресурсів, включно з нафтою. Наприклад, на виробництво 1 тонни нового пластику потрібно до 2 тонн нафти. Натомість при переробці використовується вже наявний матеріал, що дозволяє зекономити до 90% енергії порівняно з виробництвом з нуля. Одна тонна переробленого пластику дозволяє зекономити до 48 000 л води і звільнити 30 м³ місця на звалищах. Викиди парникових газів знижуються на понад 60%, якщо порівнювати з виробництвом нового пластику. За оцінками EPA, переробка однієї тонни ПЕТ-пластику економить близько 5,7 МВт·год електроенергії, що еквівалентно середньому місячному споживанню енергії у 3 американських домогосподарствах.

По-друге, переробка сприяє зменшенню вирубування дерев. Хоча пластик сам по собі не є деревиною, продукти його переробки можуть замінити дерево у деяких сферах: настили, паркани, меблі, піддони. Це дозволяє зберігати ліси та біорізноманіття.

По-третє, переробка дає можливість створювати вироби тривалого користування –  кашпо, лавки, меблі, елементи міського дизайну – замість одноразових речей. І що найцікавіше – цей пластик виглядає круто. Наприклад, майстерня EcoREactive виготовляє з перероблених кришечок лавки, стільниці, парканчики, елементи для дитячих майданчиків. Їхній дизайн сучасний, яскравий, а перероблений матеріал – надзвичайно міцний, адже пластик не боїться вологи, сонця та морозу.

Як це працює: перетворення відходів на ресурс

Процес переробки починається з сортування. Пластик поділяється на такі типи: PET, HDPE, LDPE, PP тощо. Далі його миють, подрібнюють, сушать і переплавляють на гранули або плити  –  вторинну сировину, з якої створюють нові вироби. Нові технології дозволяють переробляти не лише чистий, а й забруднений пластик, виділяти мономери та використовувати їх повторно. Науковці також працюють над бактеріями та ферментами, що розкладають пластик біологічним шляхом. Ця технологія  в майбутньому може зробити революцію в переробці пластику.

Що ще можна зробити з переробленого пластику?

  • Спортивний одяг – компанія Patagonia вже давно виготовляє куртки з перероблених пляшок (35 штук = 1 куртка).
  • Взуття – Adidas та Nike випустили лінійки з використанням rPET.
  • Дорожнє покриття – у Нідерландах побудували велодоріжку повністю з переробленого пластику.
  • Меблі та декор – українські майстерні створюють кашпо, лампи, годинники, табуретки.
  • Будинки – у Колумбії компанія Conceptos Plásticos будувала житло з пластикових блоків для малозабезпечених родин.

Що можеш зробити Ти?

Навіть якщо Ти не маєш переробного заводу – Ти все одно можеш вплинути:

  • сортуй сміття, хоча б на базовому рівні: пластик, папір, скло, органіка;
  • здавай кришечки, пляшки, пакети в пункти прийому;
  • купуй свідомо – обирай речі з позначкою recycled або rPET;
  • уникай одноразового: замість пластикового пакета візьми екоторбинку, замість пляшки – багаторазову;
  • підтримуй екоініціативи: навіть поширення інформації у соцмережах – це крок вперед.

Світ змінюється  –  і це надихає

У багатьох країнах уже є система Pfand – за кожну пляшку покупець платить заставу і повертає її назад у магазин. У Німеччині рівень повернення пластикових пляшок сягає понад 98%! У Нідерландах понад 10 років тому розпочався рух Precious Plastic, що поширився на весь світ, – коли люди самостійно переробляють сміття у своїх маленьких майстернях за відкритими інструкціями. А в Канаді є платформа Plastic Bank, що дозволяє людям в Африці та Азії обмінювати зібраний пластик на їжу, воду чи інтернет.

Майбутнє  –  у відповідальному споживанні

Пластик не зникне, але саме він може стати ресурсом, а не загрозою,  якщо ми навчимося поводитися з ним відповідально. Переробка пластику  –  це не просто зменшення сміття, це відновлення балансу з природою, зменшення викидів, економія ресурсів і збереження життя. Це справжнє природоорієнтоване рішення у XXI столітті  –  конкретне, досяжне та надзвичайно потрібне.

Щодня ми обираємо подальший шлях пластикового пакування – в довкілля чи на користь. І від цієї дрібниці залежить набагато більше, ніж здається.

Публікацію підготовлено за проєктом «Еко-Ера», що впроваджується у співпраці ГО «Гірський рятувальний центр» та природного заповідника «Горгани» за підтримки Європейського Союзу в рамках Стипендіальної програми для лідерів громадянського суспільства країн Східного партнерства. Публікація відображає позицію партнерів проєкту «Еко-Ера» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.