Фітостіни

Фітостіни: коли архітектура дихає природою

У великих містах дедалі важче знайти куточок справжньої зелені. Дерева, що колись прикрашали вулиці, поступаються паркомісцям і багатоповерхівкам, а замість парків з’являються торговельні центри. Сірі фасади будівель ніби поглинають усе живе. У цьому урбаністичному середовищі фітостіни (вертикальні озеленені конструкції) в прямому сенсі стають справжнім ковтком свіжого повітря. Вони не лише прикрашають міське середовище, а й працюють, як «жива тканина» міста: фільтрують повітря, поглинають шум, регулюють температуру та додають життя там, де вже не залишилося місця для природи.

Проблема озеленення міст потребує вирішення, адже за даними ООН більш як 4,4 млрд. людей, а це понад половина людства – мешкає в містах, де більше 40% світових викидів парникових газів походять від будівель. У найближчі десятиліття ці цифри лише зростатимуть. Урбанізація має як позитивні сторони (економічні та соціальні переваги), так і негативні – екологічні виклики: зменшення площі зелених насаджень, зростання температур, забруднення повітря, надмірне використання енергії. Феномен «міського теплового острова» – один із найпомітніших наслідків урбанізації. Через велику кількість асфальту, скла та бетону температура в місті може бути до 7°C вищою, ніж у навколишній місцевості. Це не лише спричинює дискомфорт, але й є небезпечним явищем для населення міст, особливо для їх вразливих груп.

А тепер уявімо, що кожна стіна в місті може бути прохолодною, а замість шорсткого бетону буде м’яке листя, замість сухого пилу – краплі роси. Це – місія фітостін.

Фітостіна – це не просто «зелений фасад», а закріплена на стіні вертикальна конструкція, в якій розміщуються живі рослини, що забезпечуються переважно автоматичним поливом і ростуть з мінімальним втручанням людини. Завдяки складній, багатошаровій системі на такій стіні може зростати багато різних рослин, які виконуватимуть свої різноманітні функції. Деякі з них утримують вологу, інші очищують повітря від пилу та токсинів, ще інші – притягують запилювачів чи знижують температуру довкола. Конструкції «зелених стін» відрізняються матеріалами, системою комунікацій, кріплень, технологічними особливостями. Історія створення вертикальних садів починається з 1988 року. Саме тоді французький ботанік і дизайнер Патрік Блан створив першу «зелену стіну» на фасаді паризького Музею на набережній Бранлі. Стіна площею 800 м² була вкрита травою, мохом, квітами, ліанами та кущами.

Вертикальні «зелені стіни» ефективно зменшують навантаження на системи кондиціонування, бо охолоджують фасад влітку, а взимку – зменшують тепловтрати. За оцінками дослідників, правильно облаштована вертикальна стіна може знизити температуру навколо будівлі на 2–5°C та зменшити витрати енергії до 30%. Окрім того, рослини на фітостінах здатні фільтрувати до 80% твердих часток пилу з повітря. У мегаполісах це є питанням не лише комфорту, а й здоров’я. За даними ВООЗ, забруднення повітря в містах спричиняє близько 7 млн. передчасних смертей щороку.

Фітостіна працює одночасно як екологічне, архітектурне та соціальне рішення. Її завдання багатогранні:

• Створити зелений простір: нові природні зони є дуже актуальними для густозаселених кварталів, де навіть невеликий парк здається розкішшю. Окрім того, сформована з рослин, що квітнуть, фітостіна додатково приваблює комах-запилювачів.
• Поліпшити мікроклімат: зелені стіни зволожують повітря і, водночас, знижують рівень шуму завдяки щільності зеленої маси, що приймає на себе частину вуличних вібрацій від транспортних потоків.
• Зменшити забруднення: деякі рослини активно поглинають шкідливі речовини, як-от бензол, формальдегід, діоксид азоту.
• Підвищити психологічний комфорт: наявність живої зелені зменшує рівень стресу, тривожності та втоми, бо навіть побіжний погляд на рослини покращує самопочуття.

Не менш важливою є емоційна й поведінкова дія фітостін. Міські пейзажі, де замість голих стін – живі рослини, спонукають до повільніших прогулянок, зменшують стрес і агресію, сприяють більшій відкритості між людьми. Зелений фасад школи – це не просто оздоблення, але й щоденне знайомство дітей з біорізноманіттям, можливість бачити як росте рослина, прилітають бджоли, метелики, жуки, як змінюється забарвлення листя протягом року.

Фітостіни можна встановлювати на зовнішніх фасадах громадських будівель, лікарень, шкіл, офісів; внутрішніх дворах багатоповерхівок; автозупинках, стінах тунелів, шумозахисних екранах; переносних конструкціях – у тимчасових павільйонах або мобільних парках. У новому будівництві фітостіни слід закладати ще на етапі проєктування. Але їх можна також адаптувати до вже наявних будівель – із використанням легких модульних систем і автономних рішень з поливом.

Підбір рослин – ключ до успіху фітостіни. Усе залежить від клімату, освітлення, орієнтації фасаду. Для фітостін часто використовують:

• плющ (Hedera helix) – витривалий, швидко росте, очищує повітря;
• папороті (Nephrolepis, Asplenium) – ефективні для зволоження повітря;
• пеларгонії, седуми, герані – квітучі рослини з хорошою витривалістю;
• альпійські багаторічники – молодило, ечеверія – ідеальні для сухих сонячних місць;
• осока, костриця, лаванда – декоративні трави для сучасного вигляду;
• місцеві види – медунка, барвінок, вербозілля – забезпечують підтримку біорізноманіття.

Сучасні фітостіни зазвичай мають вбудовані системи поливу – крапельні або аерозольне зрошення, які подають вологу у вигляді тонкого туману. У деяких випадках їх поєднують зі збором дощової води. Поживні речовини додаються автоматично.

Періодичний догляд «зеленого фасаду» включає огляд і заміну сухих рослин, обрізання й формування кущів, очищення систем фільтрації, перевірку зволоження субстрату. Правильно спроєктована фітостіна не вимагає більше зусиль, ніж кімнатні квіти в офісі. При цьому простежується набагато більші результати її впливу на навколишнє середовище.

Один із найпотужніших ефектів зелених стін – регулювання локального мікроклімату. Рослини охолоджують повітря завдяки випаровуванню вологи, затінюють стіни, не даючи їм нагріватися, зменшують вітрові потоки. У районах із великою площею фітостін температура в спекотні дні може бути нижчою на 3–4°C, а вологість – оптимальною. Це особливо відчутно біля зупинок, пішохідних переходів, дитячих майданчиків.

Ще один потужний ефект фітостін – соціальний. Вони можуть бути виготовлені не лише рішенням муніципалітету, а й створеними спільно з громадою. Прикладами можуть бути школи, де діти можуть самі обирати рослини, стежити за ними й доглядати, або ж двори ОСББ, де така жива стіна може стати простором об’єднання мешканців будинків. А навчитися створювати вертикальні модулі «зелених стін» можна в майстернях чи під час практичних занять. Це не лише естетично, але й пізнавально та освітньо, що дозволяє формувати відповідальність за спільний простір.

Міста, що планують зменшити викиди CO₂, стабілізувати мікроклімат і покращити умови життя, активно включають фітостіни в муніципальні програми та стратегії озеленення. «Зелені стіни» дедалі частіше згадуються у кліматичних профілях міст, як елемент адаптації до змін клімату. Вони є частиною показників «зелених» сертифікацій (BREEAM, LEED) і вже доповнюють архітектуру в багатьох містах:

• Сінгапур – один із лідерів зеленого будівництва. Багатоповерхові готелі та офіси інтегрують фітостіни з системами збору дощової води. Marina One – хрестоматійний приклад: його внутрішній двір є справжнім вертикальним парком.
• Париж – у межах муніципальної програми «100 гектарів на дахах і стінах» активно створюються зелені фасади, особливо на державних і шкільних будівлях.
• Мехіко – на опорах автомагістралей Periférico Sur змонтовано тисячі модулів з рослинами, що очищують повітря від вихлопних газів.
• Варшава – фітостіни з’являються на багатоповерхівках у рамках проєктів з модернізації житлових кварталів.

Фітостіни, крім оздоблення, виконують також багато важливих екологічних функцій:  зменшення шкідливих наслідків урбанізації, підвищення якості життя містян та повернення природи в місто. Сьогодні ми маємо всі технології, щоб «зелені стіни» стали нормою, кожен фасад міг дихати, при цьому архітектура не відгороджувала людину від природи, а натомість – поєднувала її з нею.

Публікацію підготовлено за проєктом «Еко-Ера», що впроваджується у співпраці ГО «Гірський рятувальний центр» та природного заповідника «Горгани» за підтримки Європейського Союзу в рамках Стипендіальної програми для лідерів громадянського суспільства країн Східного партнерства. Публікація відображає позицію партнерів проєкту «Еко-Ера» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.