Циркулярні центри

Як майстерні, цехи та пункти обміну
допомагають рятувати планету від сміття та сприяють стійкому розвитку

Сьогодні світ захлинувся у смітті. Це не лише метафора, а сувора статистика. Щороку людство виробляє понад 2,2 млрд. тонн твердих побутових відходів, і ця цифра продовжує зростати. Більшість цього сміття опиняється на полігонах або спалюється, що спричиняє значні викиди парникових газів і шкодить довкіллю.

У центрі цієї глобальної екологічної кризи стоїть культура надмірного споживання: швидка мода, одноразові товари, короткий життєвий цикл продуктів, жага постійного оновлення. Речі стали настільки доступними й дешевими, що багато з них навіть не встигають зноситися, перш ніж потрапляють на смітник. Кожна сезонна колекція в магазині посилює спокусу купувати нове, а не запитувати себе: «чи справді це мені потрібно?».
Статусність, маркетингові тригери та легка доступність дешевих товарів формують поведінку «використав і викинув». Ми купуємо більше, ніж потрібно і швидко втрачаємо інтерес до придбаного. Це створює безперервний цикл виробництва та утилізації, який пожирає ресурси планети, що прямо пов’язано із кліматичною кризою. Виробництво одягу, пластику, техніки супроводжується використанням ресурсів, які стрімко вичерпуються: вода, енергія з викопних джерел, рідкісні метали. Більше виробництва – більше викидів CO₂, сміття та забруднення екосистем.

Особливо критичною є ситуація з світовою текстильною промисловістю, яка генерує до 10% глобальних викидів CO₂ – більше, ніж міжнародні авіа- та морські перевезення разом узяті. І це без урахування транспортування та пакування. Водночас, щорічно викидається 92 млн. тонн одягу, а 87% усього виробленого текстилю потрапляє на смітники або спалюється. Середньостатистичний мешканець України генерує близько 300 кг сміття на рік. Текстиль складає 20% сміття, адже одяг носять у середньому 7–10 разів, після чого він часто опиняється на смітнику і ніяк не переробляється.

Виробництво нових речей спричинює великі витрати, а саме:

• води (для виготовлення однієї футболки потрібно до 2700 л води);
• енергії (більшість сучасної енергії досі базується на викопному паливі);
• сировини (ресурси планети не безмежні – наприклад, мідь, літій, фосфор мають чіткі межі запасів. Для виготовлення одного смартфона необхідно понад 30 видів рідкісних металів і мінералів, видобуток яких завдає шкоди довкіллю).

Чим більше виробництво, тим більше CO₂ викидається в атмосферу, водночас виникає дефіцит ресурсів, що спричиняє знищення екосистем. Окрім того, більшість речей не підлягає ефективній переробці, наприклад, лише близько 9% пластику в світі насправді переробляється, а решта – накопичується в навколишньому природному середовищі.

Цей світовий дисбаланс особливо помітний у глобальному контексті. В розвинених країнах щодня викидаються тонни абсолютно нових або майже нових речей. За оцінками, лише у США щороку утилізується понад 13 млн. тонн текстилю, причому майже 95% з них могли б бути повторно використані або перероблені. Водночас у багатьох країнах Африки, Азії чи Південної Америки мільйони людей не мають доступу до базових речей першої необхідності: одягу, надійного взуття, постільної білизни, шкільного приладдя чи кухонного посуду. Згідно з даними ЮНІСЕФ, понад 600 млн. дітей у світі не мають достатньої кількості одягу. Цей контраст підкреслює несправедливість сучасної моделі розподілу ресурсів. Він також відкриває потенціал для ініціатив обміну, повторного використання і передачі речей туди, де вони справді потрібні.

Рішенням цієї проблеми може стати перехід від лінійної моделі економіки («взяти – виготовити – викинути») до циркулярної економіки, де відходи перетворюються на ресурси.

Основними принципами цього підходу є:

• Reduce (зменшення) – споживай менше, обирай якісніше;
• Reuse (повторне використання) – продовжуй життя речей;
• Repair (ремонт) – ремонтуй замість викидати;
• Recycle (переробка) – перетворюй сміття на нові речі;
• Upcycle (апсайклінг) – додавай речам нової цінності та форми;
• Refuse (відмова) – уникай непотрібного споживання.

Ці принципи не лише зменшують навантаження на довкілля, а й створюють нові можливості для малого бізнесу, соціального підприємництва та розвитку громад.

♻️ Основні категорії матеріалів, придатних до переробки:

• Пластик: пляшки (PET), кришечки, контейнери з-під побутової хімії, плівка, пакети (PE, LDPE), жорсткий пластик (HDPE, PP).
  Не переробляються: брудний пластик, пластикові пакети з жиром, пластик із маркуванням 7.
• Метал: алюмінієві та жерстяні банки (з-під консервів), Кришки, алюмінієва фольга (чиста)
• Скло: пляшки (прозорі, зелені, коричневі), банки.
  Не приймаються: дзеркала, лампочки, термостійке скло (пірекс), віконне скло.
• Папір і картон: газети, журнали, папір офісний, зошити, гофрокартон, картонні коробки, упаковки.
  Не переробляються: жирний папір, чеки, ламінований або вощений картон.
• Текстиль: одяг (для повторного використання або переробки на ізоляцію, ганчір’я), домашній текстиль (рушники, постіль), шкіряні та джинсові вироби (для апсайклінгу).
• Електроніка (е-відходи): телефони, ноутбуки, батарейки, зарядні пристрої, побутова техніка (пральні машини, пилососи).
• Інші матеріали: дерево (старі меблі — для апсайклінгу); пластикові меблі; покришки (автомобільні шини); склоомивачі, мастила (спеціалізовані пункти)

Також існують спеціалізовані напрямки переробки: кавова гуща (на добрива або паливо); відпрацьовані олії (на біопаливо); одноразові ручки, бритви (через спецпартнерів)

Важливо: ефективність переробки залежить від правильного сортування — речі мають бути чистими та сухими, без залишків їжі чи хімії.

Прикладом світового досвіду в циркуляції речей може слугувати Repair Cafés (Нідерланди) – місце, де люди безкоштовно лагодять речі разом із волонтерами. Також Bibliotheek der Dingen (Нідерланди, Бельгія) – бібліотеки речей, де можна взяти в оренду інструменти, посуд, техніку; Textile Swaps (Швеція, Данія) – великі події обміну одягом, що підтримуються муніципалітетами; Upcycle Studios (Німеччина, США) – креативні простори, де створюють меблі, аксесуари та декор з відходів.

В Україні кількість ініціатив, що дають речам друге життя, зростає. Це: майстерні з ремонту техніки, меблів, одягу; сортувальні станції та пункти прийому відходів; цехи з переробки вторсировини; бібліотеки речей і пункти прокату; банки одягу та обміну. Вони не лише зменшують кількість сміття, а й формують екологічну культуру, сприяють місцевому розвитку та створюють нові робочі місця. Навіть в умовах війни, в Україні продовжують працювати  і з’являються нові проєкти, які просувають циркулярну економіку, серед них:

• відкриті майстерні та лабораторії;
• шафи добра, соціальні крамнички, банки одягу – пункти обміну речами;
• громадські комори інструментів
• «Україна без сміття» – сортувальна станція у Києві з освітніми проєктами;
• EcoREactive – майстерня з переробки пластику.

Що можемо зробити ми? Декілька простих кроків, які допоможуть зменшити кількість сміття:

• обирати речі, які можна взяти в оренду чи позичити, а не купувати;
• купувати менше і свідомо – якість понад кількість;
• віддавати непотрібні речі в банки одягу або пункти обміну, обмінюватися речами з друзями, те, що для вас зайве, може стати цінним для іншого;
• підтримувати ремонт і апсайклінг – локальні майстерні та ініціативи творять нову культуру споживання;
• бути частиною спільнот сталого споживання;
• сортувати відходи – навіть базове розділення (пластик, скло, папір, органіка) вже зменшує навантаження на природу.

У майбутньому, виживання планети залежить не лише від технологій чи політичних рішень, а найперше від наших побутових звичок: зробити придатним замість викинути, позичити замість купити, обміняти замість накопичувати. Майстерні, банки одягу, пункти прокату та сортувальні станції – не просто інфраструктура поводження з речами, а побутові опори сталого розвитку, які рятують планету від сміття. Це осередки нового стилю життя, де домінують розумне споживання, спільне використання та турбота про планету.

Кожен крок – лагодження поламаного, відмова від покупки зайвого, передача речей на повторне використання – це внесок у стійке майбутнє. І навіть невелике зусилля однієї людини може мати великий вплив, якщо воно підтримане спільнотою.

Відповідність пунктів прийому речей і відходів для ремонту, обміну чи переробки принципам природоорієнтованих рішень (ПОР)

Долучайтеся до онлайн-карти ініціатив, що дарують речам друге життя!

Приймаєте відходи на переробку, або вживані речі для тих, хто їх потребує? Ремонтуєте техніку? Лагодите одяг чи взуття? А, може, у вас — сортувальний пункт чи майстерня, що творить з “вторинки”? Команда EcoREactive створює онлайн-карту, яка об’єднає всі подібні ініціативи: місця, де речам і матеріалам дають другий шанс. Це буде корисно для тих, хто хоче не викидати, а передавати; не купувати нове, а ремонтувати; і зменшити кількість відходів у повсякденному житті.

Запрошуємо як громадські ініціативи, так і приватних майстрів, підприємців чи творчі простори. Долучитися просто — заповніть форму, і інформацію про вашу ініціативу чи майстерню буде  розміщено на карті. https://tinyurl.com/eco-map 

Публікацію підготовлено за проєктом «Еко-Ера», що впроваджується у співпраці ГО «Гірський рятувальний центр» та природного заповідника «Горгани» за підтримки Європейського Союзу в рамках Стипендіальної програми для лідерів громадянського суспільства країн Східного партнерства. Публікація відображає позицію партнерів проєкту «Еко-Ера» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.